Криза на Близькому Сході. Негативні та позитивні наслідки для України
Згідно з більшістю експертних оцінок, військова операція США та Ізраїлю проти Ірану має суттєві негативні наслідки для України. В основному це стосується того, що у Росії з’явилися додаткові можливості для продовження війни. Разом з тим, це не є критично негативними наслідками для нашої держави. Адже криза на Близькому Сході підвищила роль України, яка має найбільший у світі досвід з протидії БПЛА і яка ладна допомогти партнерам.
З початку березня поточного року новим вагомим чинником впливу на інтереси України та ситуацію довкола російсько-української війни постає військова операція США і Ізраїлю проти Ірану. Наразі вона є однією з центральних подій у світі, а її наслідки досить неоднозначні і для нашої держави мають як негативний, так і позитивний характер. Таке широко коментується у ЗМІ, однак, у багатьох випадках оцінки можуть суттєво відрізнятися. А часом вони не відповідають реальній ситуації або просто її перекручують. Тут як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, які є наслідком відмінності у поглядах експертів, а подекуди і через те, що вони виконують ті чи інші політичні замовлення.
Як наслідок, у українського суспільства формується невірне сприйняття ситуації на Близькому Сході та її впливу на інтереси України. До того ж, більшість із оцінок з даного приводу є відверто негативними для нашої держави. Тому наслідки військової операції США та Ізраїлю проти Ірану потребують належної уваги і з урахуванням усіх супутніх обставин. Передусім мається на увазі вплив нафтових цін на спроможність Росії продовжувати бойові дії на фронті в Україні, можливість Тегерану постачати зброю Москві, а також значення нашої держави як країни, у якої навітній досвід боротьби з БПЛА і яка може надати допомогу своїм партнерам.
Так, для України і більшої частини світу головним негативним результатом військової операції США та Ізраїлю проти Ірану вважається підвищення світових цін на нафту. В основному через блокування Іраном Ормузької протоки, через яку відбувається 20-25% світових постачань нафти та нафтопродуктів. Тому у Росії з’явилася можливість збільшити обсяги своїх нафтогазових доходів, якими забезпечується більша частина її державного бюджету. Згідно з багатьма оцінками, це врятувало Росію від економічного краху вже влітку поточного року і дає їй можливість продовжувати війну проти України навіть з більшою інтенсивністю. А в разі затягування кризи на Близькому Сході у Росії буде ще більше можливостей у досягненні своїх цілей щодо України.
Однак, подібні міркування не в повній мірі відповідають дійсності. Ситуація для Росії не настільки хороша, як це може здаватися на перший погляд. Бо Росія ще залишається під дією санкцій США та ЄС, що значно обмежує їй доступ на зовнішні ринки.
Як відомо, США зняли заборону на імпорт російської нафти лише для Індії терміном на один місяць. І до того ж вона може купувати лише ту нафту, яка «зависла» у танкерах в морі без збуту. Та і з її придбанням Індія має проблеми. Найбільший індійський банк Bank of India не наважується давати кредити індійським нафтовим компаніям внаслідок тимчасового характеру призупинення американських санкцій.
Європейський Союз скасовувати свої санкції щодо Росії категорично відмовляється. Навіть тимчасово. Стеля цін на російську нафту для європейських країн залишається незмінною, на рівні 44 дол. США за барель. Продати їм свою нафту дорожче Росія не має права, аби як піднімалися світові нафтові ціни.
Досить складна ситуація для Росії у торгівлі нафтою з Китаєм. Вона реалізує її зі знижкою в 30 дол. за барель, до речі, як і при торгівлі з Індією. Але Пекін може диктувати Москві свої умови. Тому, за деякими оцінками, Китай купує у Росії нафту за визначеною ним ціною, незалежно від цін світових.
Крім того, провідні країни світу не припиняють вживати термінових заходів зі стабілізації нафтового ринку. Зокрема, країни-члени G7 вирішили розконсервувати свої стратегічні нафтові запаси. Згідно з повідомленням Міжнародного енергетичного агентства, на ринок буде виставлено 182 млн барелів нафти, що перевищує ті обсяги, які були введені в оберт у 2022 році, коли Росія розпочала війну проти України.
Починає поступово усуватися проблема блокування Іраном Ормузької протоки. Так, Саудівська Аравія вже перенаправила близько 70% своєї нафти в обхід протоки до порту Янбу на західному узбережжі Червоного моря по нафтопроводу East-West Pipeline. Своєю чергою, Об’єднані Арабські Емірати перенаправляють свою нафту до Оманської затоки нафтопроводом Habshan–Fujairah oil pipeline. Поки що недостатніх об’ємів, але це дає змогу збільшувати обсяги надходження нафти на світовий ринок.
Через Ормузьку протоку поступово відновлюється рух танкерів. Так, Іран почав пропускати індійські танкери. Протока з часом може бути відкрита для китайських суден. Наразі Китай веде активну дипломатичну роботу з Іраном з даного питання. Скоріш за все, КНР свого досягне, оскільки він залишається основним партнером Ірану і має на нього важелі впливу.
Окремі танкери проводять ВМС США. Вашингтон звернувся до союзників по НАТО з проханням про допомогу у такій справі. Поки що вони відмовляють. Але Білий дім заявляє, що міжнародна коаліція для забезпечення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці може бути створена вже найближчим часом. Окрім або замість членів НАТО, до неї можуть увійти країни Близького Сходу та Перської затоки. Саудівська Аравія на це вже дала свою згоду.
Тому, підвищення світових цін на нафту є тимчасове, що не дасть Росії змоги тривалий час отримувати додаткові нафтогазові прибутки. Зважаючи на очікувані терміни військової операції США та Ізраїлю проти Ірану, Москва матиме таку можливість протягом двох-шести місяців. Однак, як вже згадувалося, такий процес буде обмежуватись західними санкціями.
Додаткові кошти певним чином покриватимуть щомісячні дефіцити державного бюджету Росії, що дійсно сприятиме покращанню стану російської економіки та дасть певні ресурси для подальших бойових дій. Але лише у короткотерміновій перспективі. Бо їх все ж не вистачить для того, щоб Москва змогла домогтися перелому у війні на свою користь. А після того, як Америка візьме під контроль іранську нафту, вона обов’язково обвалить світові нафтові ціни, що стане для Росії катастрофою.
Другим за важливістю негативним наслідком кризи на Близькому Сході для України вважається відволікання уваги світової спільноти від нашої держави та російсько-української війни. Такі думки беззаперечні. У світовому інформаційному просторі військова операція США та Ізраїлю проти Ірану дійсно вийшла на перше місце.
Ще в більшій мірі це стосується США, які об’єктивно змушені приділяти основну увагу саме Іранові. Тому інші проблеми, в тому числі і щодо України, відійшли у них на другий план. Як наслідок, переговорний процес щодо відновлення миру в Україні фактично завмирає. Чергові раунди переговорів перенесені на невизначений термін.
Подібна ситуація вигідна Москві, яка і сама затягує переговори для того, щоб встигнути загарбати якомога більше українських територій. При цьому Росія сподівається досягти відчутних успіхів на фронті та примусити Україну до капітуляції. Як знову ж таки відомо, сьогодні головні зусилля росіян спрямовуються на те, щоб встановити контроль над усім Донбасом та вийти на підступи до Запоріжжя.
Однак, в цілому, світ не полишає Україну без уваги, що стосується зокрема США та Європи. З початку кризи на Близькому Сході президент США Д. Трамп неодноразово повертався до проблем російсько-української війни, хоча і не завжди у позитивній для України тональності. Так, він посилив тиск на Україну, змушуючи її передати Росії всю територію Донбасу.
На погляд Д. Трампа, якщо Україна виконає такі вимоги Росії, то це дасть змогу, принаймні тимчасово, «заморозити» війну. І тоді він заявить про успіх своєї посередницької місії, що набуває для нього важливого значення в зв’язку з наближенням проміжних виборів до Конгресу США в листопаді ц.р.
Не забуває про Україну і Європа. Вона продовжує реалізовувати всі програми з підтримки України. А ще у Європі порушується питання про сприяння діяльності США у регіоні Близького Сходу, зокрема, щодо розблокування Ормузької протоки, в обмін на посилення Америкою допомоги Україні.
Серед негативних чинників для України також є можливе зниження США обсягів постачання зброї НАТО в інтересах нашої держави в рамках програми PURL. Мовляв, її не вистачає для військової операції проти Ірану. В першу чергу маються на увазі засоби ППО. Як повідомили американські ЗМІ, за два перших тижні війни для відбиття іранських атак було витрачено більше ракет для ЗРК «Patriot», ніж їх виробляється у США протягом року.
З цим можна погодитись. Але США виготовляли такі ракети не один рік. Тому на складах їх запасів достатньо. А діяльність військової промисловості США не завмерла і збільшує випуск ракет для всіх видів ЗРК. На відміну від Росії, Америки здатна досить швидко розгорнути нові виробничі потужності. Може це зробити і Японія, яка випускає ракети для ЗРК «Patriot» за ліцензією.
Значну кількість зенітних ракет мають європейські країни НАТО, хоча вони, очевидно, потрібні їм також. Тим не менш, в березні ц.р. Німеччина придбала у союзників 30 таких ракет для України. Звичайно, цього недостатньо, однак, наші арсенали поповнилися.
Найближчим часом проблема нестачі боєкомплекту для ЗРК «Patriot» взагалі зникне. США та Ізраїль знищили більшу частину пускових установок іранських ракетних систем, про що свідчить різке зниження інтенсивності їх застосування. Тому і використання зенітних ракет такого зразка зменшаться. А проти БПЛА застосовуються інші, менш потужні ракети, авіація та дрони-перехоплювачі. З огляду на це, США зможуть далі постачати Україні ракети ЗРК «Patriot».
За словами посла України в НАТО А. Гетьманчук, наразі негативного впливу подій на Близькому Сході на програму PURL не фіксується. Змін чи затримок у постачанні немає. Країни-учасники програми своєчасно виділяють кошти на придбання озброєнь для України та навіть їх збільшують.
Разом з тим, затримки з постачанням американської зброї для потреб України, звичайно, можуть бути, в тому числі і зенітних ракет. Це визнав Президент України В. Зеленський під час свого візиту до Лондона 17 березня поточного року. Згадану проблему він обговорював з прем’єр-міністром Великобританії К. Стармером та Генеральним секретарем НАТО М. Рютте. Партнери України висловили готовність зробити все можливе для того, щоб надати їй допомогу для зміцнення системи ППО.
Ще одним проблемним чинником для України може стати ускладнення відносин з НАТО внаслідок відмови європейських країн надати допомогу США у розблокуванні Ормузької протоки. Президент США Д. Трамп вкрай різко зреагував, звинувативши їх у невиконанні своїх союзницьких зобов’язань. По суті, така позиція європейських країн мала цілком об’єктивний характер. Д. Трамп не узгоджував з ними свого рішення про початок військової операції проти Ірану, навіть незважаючи на те, що це безпосередньо стосується їх інтересів та безпеки. Тому він не домігся бажаного, чого і слід було сподіватися. Тим більше, що він взяв курс на зниження відповідальності США за безпеку Європи.
Втім, у будь-якому випадку посилення суперечностей в НАТО ослаблює організацію, знижує можливості зі стримування агресії Москви проти Європи. А у випадку, якщо така агресія розпочнеться, Д. Трамп може відмовитись надавати допомогу Європі. Це цілком вірогідно, якщо мати на увазі його особисті якості та менталітет.
Як наслідок, Україна, яка опирається на Північноатлантичний союз, втратить здатність протистояти Росії. Тому залишається сподіватися на малу ймовірність подібних перспектив.
На цьому фоні позитивним для України є те, що Іран припинив постачати озброєння та боєприпаси для потреб збройних сил Росії. Раніше постачалися комплектуючі для БПЛА на кшталт «шахед», балістичні ракети малої дальності та снаряди різних калібрів. Зараз Іран, скоріш за все, цього не робитиме. До того ж Росія сама постачає йому БПЛА та, ймовірно, інші види озброєнь. Все це певним чином знижує її можливості щодо ведення війни проти України.
Втім, наразі постачання іранської зброї вже не має для Росії принципового значення. Випуск БПЛА на зразок іранського «шахеда» вона вже налагодила самотужки і навіть модернізувала їх. А комплектуючі до них, включно з реактивними двигунами, їй постачає Китай. Як ми бачимо, в березні поточного року кількість БПЛА, які застосовуються Росією для того, щоб завдати ударів по Україні, не зменшилась. Напевне Росія обійдеться і без іранських снарядів. Особливо коли роль артилерії на полі бою знижується через масове застосування безпілотних літальних апаратів.
Крім того, підвищились роль України, як держави, що має найбільший у світі досвід з протидії БПЛА, та може поділитися ним зі своїми партнерами. Це актуально як для членів НАТО, так і країн Близького сходу та Перської затоки.
Вперше важливість такого питання продемонструвало масове вторгнення російських БПЛА до повітряного простору Польщі у ніч на 10 вересня 2025 року. А потім вони почали систематично з’являтися у повітряних просторах країн Балтії та Північної Європи. Тоді системи ППО Польщі та НАТО не змогли ефективно протидіяти подібним атакам. Європейські країни НАТО взяли до уваги такий факт та розпочали модернізацію своїх систем протиповітряної оборони, залучаючи до такої діяльності Україну.
Незважаючи на очевидну необхідність таких дій, США та Ізраїль розпочали військову операцію проти Ірану без відповідної підготовки до захисту від іранських БПЛА. Те ж стосується і країн Близького Сходу та Перської затоки, які також виявилися неготовими до відбиття масованих ракетних ударів з боку Ірану.
Як і у випадку провокацій Росії проти членів НАТО і ЄС, Україна запропонувала свою допомогу згаданим вище країнам. Всі, окрім США, не це погодилися. Станом на середину березня ц.р. Україна відрядила понад 200 своїх фахівців до країн Близького Сходу та Перської затоки. Це може посприяти тому, що стосунки України з ними вийдуть на якісно новий рівень, в тому числі в енергетичній сфері.
Д. Трамп поки що відмовляється від допомоги з боку України, що пов’язано з його амбіціями, за якими не допускається навіть враження приниження США. Саме таким приниженням він, очевидно, вважає згадану пропозицію України. Особливо після того, як минулого року припинив фінансово підтримувати нашу державу.
В той же час, у загальному плані Д. Трамп та США об’єктивно зацікавлені в Україні. Таким інтересам повністю відповідає участь України у зміцненні протиповітряної оборони США та їх партнерів на Близькому Сході і в зоні Перської Затоки. При цьому підштовхнути Д. Трампа до того, щоб прийняти допомогу України у протидії БПЛА, може відмова союзників США по НАТО у допомозі розблокування Ормузької протоки. Наразі саме іранські БПЛА є основною загрозою переміщенню по ній танкерів. Хоча і без того війна на Близькому Сході демонструє, що Україна та США знаходяться на одному боці у справі з протидії «вісі зла».
Отже, військова операція США та Ізраїлю проти Ірану має для України як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку, вони становлять загрозу інтересам нашої держави, а з боку іншого – дозволяють нашій державі їх використати.
Ключовим із негативних наслідків є підвищення світових цін на нафту, що рятує Росію від її економічного краху вже у найближчій перспективі та дає змогу продовжувати війну. Крім того, криза на Близькому Сході відволікає увагу світу від України та російсько-української війни. Знижуються також можливості США щодо постачання Україні зброї.
Втім, згадані проблеми для України не критичні. Адже перед Україною відкриваються певні позитивні перспективи. Насамперед для західних партнерів та країн Близького Сходу і Перської затоки підвищується значення України як держави, що має найбільший у світі досвід протидії БПЛА та може ним поділитися.
Крім того, війна на Близькому Сході продемонструвала, що Україна і США знаходяться по один бік у боротьбі з «віссю зла», аби як Д. Трамп ще не намагався принизити роль нашої держави та тиснути на неї у питанні поступок на користь Росії.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
